Ода світлим головам і вмілим рукам

6

Нещодавно світ відзначив свято, про яке знають не всі. А даремно! Адже багато, дуже багато наших співгромадян до нього причетні не в одному поколінні. Не вірите? Тоді пригадайте, що ви намагались крутити ледве навчившись ходити? Бабусину швейну машину. Віддаючи їй шану, в березні світ відзначає міжнародний день швейних машин. Важко пригадати що хоча б механізм, який би удостоївся такої честі. Отож людство, гідно оцінило цей винахід і його роботу на поліпшення нашого життя.

Історія сходження швейної машинки на п’єдестал розпочалась 1845 року. Легенда свідчить, що американець Еліас Хоу зробив відкриття, так як і Менделєєв, уві сні. Винахіднику наснилося, що він потратив у полон до дикунів жорстокого африканського племені. Озброєні дивними списами дикуни оточили його, кожен з них кричав і вимагав, щоб він негайно винайшов швейну машинку. Еліасу загрожувала страшна смерті, і він гарячково міркував, як йому врятувати своє життя. Раптом його увагу привернули наконечники списів, якими було озброєне плем’я, вони мали отвори, які слугували для незрозумілих цілей. Ось воно, рішення!

Прокинувшись, Епіас Хоу негайно приступив до експериментів. Саме в цей день він першим зробив отвір на кінці голки і винайшов унікальну технологію швейної машинки. У квітні 1845 вже була створена перша робоча версія швейної машинки, яка могла робити прямі шви зі швидкістю до 300 стібків за хвилину! І саме Хоу у вересні 1846 року став першим власником патенту СІ1ІА на ключову технологію!

Але в історії залишився Ісаак Зінгер, який виявився кращим маркетологом і бізнесменом, застосувавши і удосконаливши його технологію у своїй версії машинки. Еліас подав до суду, виграв його і змусив Зінгера і всіх інших виробників платити йому роялті. Після чого Хоу і Зінгер на якийсь час об’єднали активи і стали отримувати по 5 доларів з усіх проданих машинок. Машинки Зінгер повністю змінили світовий швейний бізнес. Шити стало швидко, якісно і доступно.

ПЕРШЕ В СВІТІ «ШВЕЙНЕ ДЕРЕВО» ПОСАДИЛИ В КИЄВІ

 

Хто хоча б раз мав справу з цією диво-технікою, сприймав її роботу як захоплюючу пісню. Підтримують то на належному рівні, додаючи нових, часто несподіваних, але захоплюючих досконалістю мотивів, механіки-наладчики. Підносячи на п’єдестал швейну машинку, їх не можна обійти увагою. Аби моя воля, «швейне дерево» я б помістив в долонях людей, що його доглядають. Адже саме на них тримається виробництво, хоча при успіхах називають модельєрів, технологій, швей.

Тим часом механік- наладчик, — каже один з найкваліфікованіших спеціалістів в цій сфері із 50-річним стажем Микола Явдощенко, — як повітря в життєвому просторі. Коли воно є, його не помічають. Коли ж не стане, життя припиняється.

Тож швачки шанують не лише машинки, на яких працюють, але й механіків. Надійність техніки і кваліфікація механіків — запорука їхнього успіху.

Творчі, аналітичного складу розуму люди розглядають швейну машинку не лише як досконалий технічний витвір. Вона — стратегічний інструмент зміцнення соціально-економічного поступу держави. Це довів на практиці інженер- механік за фахом і водночас антикризовий менеджер за покликанням (саме це оцінили вчені Київського національного університету технологій та дизайну обравши його Почесним доктором) Леонід Гавриш.

Коли горе-реформатори ініціювали розвал легкої промисловості, він не поплив за течією. Не лише зберіг швейну фабрику в Вінниці, але й вивів її на світовий рівень. Швейні машинки дали тисячам людей роботу, заробіток, а державі податки.

Швейна машина стала й своєрідним ядром київського кластеру легкої промисловості, ініційованого ректором КНУТД, академіком Іваном Грищенком. Це зрозумів й ініціатор пам’ятника «швейне дерево» крупний бізнесмен і громадський діяч, член Наглядової ради КНУТД Олександр Соколовський.

Саме закличний спів швейного обладнання покликав депутатів Київміськради на виїзне засідання в Київський національний університет технологій та дизайну. Там вони, оглянувши вироби учасників кластеру, не приховували захоплення і обіцяли її творцям всіляке сприяння. На жаль, практичною роботою похвалитись не можуть.

Тож право святкувати Міжнародний день швейної машинки не заслужили. Це вкотре підтверджує, що мало захоплюватись досконалістю швейної машинки, виробами, пошитими на ній. Красива й досконала техніка потребує наполегливої і творчої роботи. Хто здатний на таку, й сідає за швейну машинку. І кожна строчка, прокладена ними на полотні, то — не лише обнова для когось, але й шлях до краси.

 

А хто з них хоче не лише шити, але й творити нові моделі, йде на навчання в Київський національний університет технологій та дизайну. В руках його випускників, образно кажучи швейна машина виконує роль першої скрипки злагодженого оркестру. Її спів почув і належним чином оцінив партнер університету директор компанії «Текстиль-Контакт», Президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості України Олександр Соколовський. Він виступив ініціатором і меценатом встановлення в Києві першої в світі арт-інсталяції «Швейне дерево». Роботу виконано в майстерні Олександра Загороднього.

Встановили цю своєрідну оду швейній машині у мікрорайоні Березняки. Перед громадянами постав пам’ятник з металу, який символізує дерево життя, прикрашене швейними машинами давніх моделей.

Вітаючи авторів проекту і жителів столиці з його відкриттям, ректор Київського національного університету технологій та дизайну академік НАПН Іван Грищенко зазначив, що університет готує кадри, які не лише використовують, але й обслуговують та вдосконалюють швейне обладнання та індустрію моди. Саме завдяки входженню Львівського технікуму легкої промисловості в університетську систему там зберегли механічне відділення, тоді як в багатьох навчальних закладах відділення, де готували механіків, закрили.

І що є? легка промисловість почала відроджуватись. Механіки тепер — на вагу золота. Тож університет не лише шанує швейне обладнання, але й сприяє, аби було кому його обслуговувати і вдосконалювати.

«Швейне дерево» — не лише данина поваги людському розуму. Клієнти компанії «Текстиль- контакт» звернули увагу, що якщо сісти за стіл швейної машинки і тричі прокрутити її коліщатко, то в найближчі дні обов’язково збудуться бажання. Івану Грищенку випала честь першому це спробувати. Хочу, — сказав він, щоб легка промисловість розвивалась, аби всі випускники КНУТД працювали за фахом і вибороли право називати Україну столицею Європейської моди.

Джерело: Легка промисловість