Олександр Сокловський: «Результат — це не кількість виконаної роботи та відпрацьовних годин. Це прибуток»

15

Сьогодні вихідний, але Ви знайшли час прийти, поспілкуватися, поснідати разом з Вами. Скажіть, будь ласка, Ви на вихідних відпочиваєте?

– Для мене велике виключення, якщо у вихідний день я присвячую себе роботі. Адже вихідний – для відпочинку, для сім’ї, спорту, коханої дружини, дітей, друзів. Відпочинок – це все-таки святе.

У будні о котрій Ви прокидаєтеся?

– Я – сова. Дуже пізно лягаю спати і пізно прокидаюся. Можу собі дозволити не приходити на роботу о 9 годині. Як правило, виїжджаю після 10 години. Вдалося приблизно 10 років тому піти із операційного управління основним бізнесом і організувати управлінську компанію, передати управління. Дуже важливо потім знову «не звалитися» туди. Тут вже нема великих та малих проблем, які звалюються на наших бізнесменів кожен день. Це трошки звільняє час, мізки та дає можливість у вихідні відчувати себе вільно. Я можу собі дозволити ввечері вимкнути телефон, а тільки зранку увімкнути.

Але так було не завжди. До якого віку Ви працювали 24 години на добу, не бачили сім’ю, прокидалися о 6 ранку, щоб прийти на підприємство і організувати роботу?

– З початком трудової діяльності. А почав я її ще студентом. Тоді не було такої втоми. Я працював по 15 годин на добу, 6-7 з яких – інтенсивні зустрічі. Спочатку працювати потрібно було багато. Вихідних, вільних вечорів, свят не було, а довгі травневі чи різдвяні свята були для мене як приниження, що турбували до глибини душі. Але щось нове будувалося,цікаве, і це було в кайф. Ще ні разу в мене робота не викликала відторгнення. Зрозуміло, що втома буває, роздратованість буває, але робота все життя була в кайф. Зараз подобається працювати менше.

Але Ви завжди працювали на себе. Я читала та дивилася багато інтерв’ю з Вами, де Ви кажете: «Коли ви обираєте працювати на себе чи працювати на людину, яка дає тобі роботу, то краще обрати шлях роботи на себе». А тоді як Ви заохочуєте своїх працівників, щоб вони працювали на Вас? Які сприятливі умови для них створюєте? Ви взагалі один із небагатьох, хто прозоро сплачує всі податки. То яка найбільша заробітна плата у Вас на підприємстві?

– Мотивація – дуже непростий момент, бо нема виключення із факту, що кожна людина хоче працювати менше, а отримувати більше. Будь-який роботодавець повинен якимось чином робити так, щоб людина працювала й хотіла працювати. Я пам’ятаю час, коли знайти роботу було дуже важко, а роботодавцям було значно легше, чого не скажеш про сьогодні. Особливо із введенням безвізового режиму, люди мають шанс «продати» себе дорожче. Тому ті, хто не змогли побудувати нормальні стосунки із робітниками, мають набагато більше проблем, ніж ті, хто це зробив.

Я знаю, що Ви самі «вирощуєте» для себе кадри ще із студентських лав, а потім ці люди працюють у Вас майже все життя. То яка найбільша заробітна платня у топ-менеджера Вашої компанії?

– Ми не робимо ставки на зарплату, ми робимо ставки на результат. Я стараюся вибудувати схему так, щоб кожен був зацікавлений у результаті. А результат – це не кількість виконаної роботи, відпрацьованих годин, а це прибуток. Тому, якщо менеджмент зацікавлений у розподіленні прибутку, то це – хороший мотивуючий фактор. Будь-який співробітник, якщо це стосується комерційної частини фірми, має можливість отримувати премію набагато більшу, ніж зарплата.

Хотіла б дізнатися, який Ви керівник. Адже нас читає багато бізнесменів, і завжди є дилема: «батіг чи пряник?»

– Я можу по-різному ставитися до людей. Когось любити, когось недолюблювати, але є головний показник, який для мене є основним – ефективність людини. Для мене головне, щоб їм було однаково на те, який у мене настрій, які у мене емоції. Коли я працював у сфері управління бізнесом, у мене був свій стиль роботи. Так, приємно не бути керованим, а бути керуючим. А так то я добрий, ласкавий, організовую цікаві події та акції, намагаюся зробити життя людей насиченим. У людей повинно бути цікаве життя не у робочий час. Люди мають вчитися, відпочивати, релаксувати, комунікувати один із одним. Тому для мене важлива роль організатора якогось дозвілля. Інколи я відчуваю себе людиною, що відповідає за креатив. Сказати, що я злий та авторитарний, не можу, хоча, знову ж таки, я інколи буваю нестриманим, емоційним. Якщо сказати про вид спорту, який мені близький, то це теніс. Це швидке прийняття рішення, швидка реакція, тому деякі речі мені хочеться, щоб інші робили швидко.

Ви сказали, що Ви є таким собі затійником. Скільки часу це у Вас займає? Для чого Ви це робите, і чи дійсно це заохочує Ваших підлеглих?

– Насправді, вирішувати їм. Але корпоративну культуру сприймають по-різному. Для когось один раз у рік піти поїсти, потанцювати, запросити зірку, щоб вона співала. У нас не без цього, але я вважаю, що як у бізнесі шукають зірок та таланти, так і на відпочинку люди добре можуть проявити себе. Для нас найбільшими святами є День сміху, День народження компанії. Ми організовуємо для себе свято, закриваємо магазини і святкуємо разом. Минулого року ми робили конкурс на найкращий текстильний капелюх. Створили свої вироби 150 людей. Переможець поїхав у 5-зірковий готель у Ригу на тиждень. Це і є мотивація, людям це подобається.

Чи потрібно українському бізнесу бути висвітленим у ЗМІ?

– Я думаю, що це важливо, але, на жаль, більша частина нашого бізнесу знаходиться в тіні та незацікавлена у популяризації себе.

Ви зацікавлені у популяризації?

– Ми так. Це є однією із наших конкурентних переваг.

Тоді у мене 2 бліц-питання: спрощена система – так чи ні?

– Для підприємців – це тільки так. Вона їм дуже потрібна, вони без неї не змогли б вижити.

І друге питання: канікули для іноземних інвесторів – так чи ні?

– Так.

До речі, як часто Ви залучали інвесторів, коли будували бізнес?

– Ніколи.

Тобто у Вас взагалі ніколи не було кредитів?

– Кредити були, а інвесторів не було. Ми працювали зі своїми грошима, інколи кредитними. Але постійно відчувати, що ти комусь винен… У мене був випадок, коли я набрав велику кількість кредитів, а коли вийшов з останнього, то зрозумів, що ми більше не будемо лізти у ризиковані проекти.

Як часто до Вас зверталися із пропозицією проінвестувати якийсь проект?

– Постійно.

Часто даєте гроші?

– Ні. Я стараюся інвестувати у ті проекти, які контролюю, якими займаюся. А проекти, де я просто портфельний інвестор – це не моє. У нас відсутній цивілізований фондовий ринок, і тому ні один інвестор не буде відчувати себе захищеним.

Ви позичаєте гроші?
– Звичайно, буває таке.

І Ви вірите у те, що боржники можуть їх повернути?

– Будь-яка людина, що дає в борг, повинна вірити. Коли позичаю, вірю.

Я знаю, що у Вас було підприємство у Донецьку, яке знаходиться на окупованій території. Ви витратили багато грошей на цей текстильний комбінат, і з’явилася людина, яка почала «чорнити» Вас. Якби не Ваша громадська позиція, не Ваше блогерство, то було б дуже складно себе захищати. Як бізнесмену. Тому що одна справа побудувати бізнес, а друга – цей бізнес залишити, розвивати або поїхати з країни. Замовники–конкуренти?

– Інших варіантів у нас нема. Мені легше захищатися, адже я досить впливовий у медіаполі. Є певна сильна позиція, коли ні по мені, ні по «Текстиль-контакту» не було негативу. Усі бачили наш шлях, те, як усе починалося. Ми ніколи не були учасниками якихось скандалів. Коли обливають брудом, то таким компаніям захищатися легше. Перед тим самі обливали когось брудом, а тепер їх. І з боку одразу видно, які ситуації є замовленими, а які ні. З нашого боку це було замовлено, на жаль. Ми відбилися,
це було неприємно, але не смертельно. Але мене хвилює, що чорний брудний піар стає вигідним бізнесом. Конкуренти, замість того, щоб думати про якість продукту, про маркетинг, замовляють той чорний піар іншим. Цей бізнес стає популярним та затребуваним.

Коли Ви заробили свій перший мільйон у доларах?

– Перший мільйон був у 1996 році.

Складно вести бізнес у нашій країні?

– Так.

БЕСІДУ ВЕЛА
Анастасія Рагімова

Джерело: PEOPLE IN